У чому відмінність приватного садочка від дитячого садка домашнього типу

Дитина починає свій розвиток у сім’ї. Саме тут вона має відчувати себе  у безпеці та любові. Але минає час і дитині доводиться комунікувати із суспільством. Перший етап цього – адаптація до інституційного середовища через дитячий дошкільний заклад (садок). Саме тому правильно організована діяльність дитячого садка – надважливе завдання соціальної інтеграції дитини у світ. Віддаючи свою дитину до садочка, батьки не завжди розуміють усі ризики, на які може натрапити їх дитина.

Сьогодні ми вирішили з'ясувати особливості організаційних форм дитячих дошкільних закладів, обговорити їхні загрози та переваги.

 1. Діючі вимоги законодавства щодо організації дитячого садка.

У психології існує переконання, що перші соціальні контакти дітей консолідуються і впливають на функціонування людини протягом усього життя. Це перший перехід дитини: із сімейного середовища до дошкільного, який точно вплине на характер подальших змін у житті маленької людини.

Освітній процес в Україні реалізується у відповідності до розроблених та затверджених програм розвитку, виховання і навчання дітей. Для використання у закладах дошкільної освіти незалежно від типу чи форми власності застосовуються комплексні та парціальні програми. Їхній перелік та особливості використання можна знайти на офіційному сайті Міністерства освіти і науки України.

Основні вимоги щодо організації дитячих садків закріплені у таких нормативних документах:

1. Постанова Кабінету Міністрів України №1187 від 30.12.2015 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності закладів освіти».
2. Положення про дошкільний навчальний заклад, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №305 від 12.03.2003.
3. Закон України «Про дошкільну освіту».

Відповідно до чинного законодавства України, незалежно від форми власності, у дитячому дошкільному закладі не можна:

• - використовувати територію, будівлі, споруди чи обладнання дитячого садка для мети, що не пов’язана із освітнім процесом;
• - використовувати продукти харчування, питну воду (включно з фасованою) або будь-яке ігрове чи спортивне обладнання, комп’ютерну техніку, іграшки чи поліграфію, а також миючі засоби та побутову хімію, які містять ризики для життя і здоров’я.

Відповідальність за відповідність дошкільного закладу державним нормам і стандартам несуть засновники (власники) та керівник дошкільного закладу.

Приміщення де розміщені дитячі садки, в тому числі для впровадження інклюзивної освіти мають відповідати нормам  ДБН В.2.2-13-2003 «Будинки і споруди. Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди»; ДБН В.2.2-3-97 «Будинки і споруди. Будинки та споруди навчальних закладів»; ДБН В.2.2-17:2006 «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення».

Усе обладнання, яке використовується для навчальних цілей має бути, виключно, справним, а територія достатньо освітлена (не менше 10лк на рівні землі) у темну пору року. Пісочниці, де граються дітки мають бути достатньо огороджені, а на ніч закриватися (для того, щоб тварини не використовували пісочниці у якості туалету). Крім того, пісок у пісочниці потребує заміни принаймні один раз та дослідження на яйця гельмінтів двічі на рік (у жовтні та квітні).

Для благоустрою території не можна використовувати отруйні рослини, алергени або ті, які мають колючки.

Якщо у дитячому садочку використовується басейн, він має бути приєднаний до каналізаційної мережі та водопроводу із проточною водою. Це дає можливість постійно зберігати воду чистою. 

2. Хто може займатися дошкільним вихованням в Україні та у країнах Європи.

Окрім психофізичного рівня дітей та сімейного оточення, спосіб організації дошкільного закладу має величезний вплив на спосіб та якість адаптації дитини до суспільства. Не менш важливим питанням є те, як налагоджений цей процес і хто за нього відповідає. Існує велика європейська практика надання аналогічних послуг як державними структурами, так і приватними.

Швеція - приймає дітей від одного до семи років у дитячий садок. Середня кількість дітей у групі - 15 осіб. Дітей, які проживають у селах з низьким рівнем населення місцева влада перевозить автобусами до дитячого садка. Діти з особливими потребами зазвичай є членами звичайних груп дитячого садка. У кожній групі є два вчителі (для дітей з особливими потребами - консультанти). Няня працевлаштована після дев’ятимісячного педагогічного курсу для випускників дев’ятикласної початкової школи (підготовка до догляду за дитиною дошкільного віку). Усі вихователі здобувають знання в університеті та в інститутах. Дитячі садочки у Швеції – це великий простір для ігор. Майже усі жінки у Швеції працюючі і виходять на роботу одразу після народження дитини. Тому й садки адаптовані для діток, яким ще не виповнився 1 рік. Держава ретельно контролює якість надання послуг дошкільної освіти.

Дитина переступає поріг дошкільного віку з навантаженням переживань, звичок і т. д. У новому середовищі вона зіткнеться з багатьма вимогами, обмеженнями та правилами - це велика складність для дитини. І дитячий садок з його персоналом, і дитина мають свої вимоги та очікування щодо співпраці. Вимоги до дошкільного закладу до дітей однакові, тоді як варіанти для дітей дуже різноманітні. Психофізичний розвиток у різних дітей різний. І саме до цих розбіжностей адаптовані дитячі садки у Швеції. Форма організації як державна, так і приватна. Але незалежно від цього, дитячий садок – це соціальний стандарт, який є невід’ємною частиною цивілізованого суспільства Швеції.

Великобританія пропонує на вибір дошкільний догляд за дітками віком від трьох до п’яти років. Організація дитячого сада відбувається у тісній взаємодії з дітьми, батьками та місцевою владою. Усі проблеми, включаючи будівництво нових дитячих садків, вирішуються за участю та на умовах співфінансування батьків та інших джерел. Педагоги та вихователі дитячих садків та початкових шкіл зобов’язані закінчити три-чотирирічні педагогічні школи та отримати диплом про відповідну освіту. Витрати, пов'язані з фінансуванням освіти, становлять 4% ВВП. З боку влади постійний контроль за якістю надаваних послуг.

Наші найближчі сусіди мають ще одну форму – громадський дитячий садок. Вони успішно функціонують поряд з іншими формами господарювання. Основним плюсом громадських садочків є те, що вони (практично) безкоштовні. Дитина може залишитися 5 годин безкоштовно (8: 00-13: 00), а кожна наступна година коштує 1 злотий. Їжа також оплачується (приблизно 4 - 9 злотих на день). В деяких дитячих садках театральні гуртки та англійська безкоштовні, в закладах інших форм доведеться доплачувати.  Пропозиція додаткових занять, на жаль, бідніша, ніж у приватних дитячих садках.

Недоліком громадських садочків є занадто мало місць і занадто багато бажаючих. Це ускладнює пошук місця для дитини, особливо у великих містах, де закладів занадто мало. Також немає громадських профільованих дитячих садків, тому ви не можете більше акцентувати увагу на одній сфері, в якій ваша дитина могла б інтенсивніше розвиватися. Ще один недолік - більша кількість дітей у групі. Вчитель може приділяти менше уваги окремим дітям.

Україна пропонує дошкільне виховання у двох формах: державні дошкільні заклади та приватні. Діяльність із дошкільного виховання підлягає ліцензуванню. Тому для цього мають бути дотримані усі вимоги законодавства щодо організації закладу: приміщення для перебування дітей у належному стані, харчування та дозвіл місцевої влади. Дозвіл видає колегіальний орган (місцева рада чи виконком). Дитячі садочки державного типу, у світлі останніх освітніх реформ, приймають діток із двох чи трьох річного віку. Усе залежить від наповнюваності та кількості груп. Щоб оптимізувати свої видатки у групах державних дитячих садків кількість дітей може сягати 35 осіб. Розмір плати за харчування дітей визначає орган місцевого самоврядування. Значне місце займають дітки пільгових категорій: діти учасників АТО, ліквідаторів ЧАЕС, із багатодітних та малозабезпечених сімей. Дивна річ, але серед цього списку відсутня пільгова категорія дітей-інвалідів.

Державні дитячі садочки не обходяться без батьківських благодійних допомог: від іграшок для малечі до килимка під дверима купують за батьківські кошти. Зазвичай, це готівка, яку збирають батьки (батьківський комітет).  Ніхто ні перед ким не звітує (за винятком окремих груп, які ведуть активну переписку через вайбер або соцмережі).

Насправді є абсолютно законні способи співфінансування: через благодійний фонд або через відкриття у казначействі окремого благодійного рахунку.

У приватних дитячих садочках України значно менша кількість дітей і значно кращі умови утримання. Оплата праці значно вища, ніж у державних установах. За усі послуги (основні та додаткові) платять батьки або особи, які їх замінюють. Усе офіційно: що замовляєш, те й отримуєш.

Приватні дитячі садочки можуть відкриватися за участі державних установ, громадських організацій, кооперативів, підприємств, установ та навіть фізичних осіб.

Незалежно від форми господарювання, дитячий дошкільний заклад має мати ліцензію. Звісно, якщо його діяльність офіційна. 

3. Вимоги до організації дитячого харчування та медичного обслуговування.

Чистота у дошкільному закладі має забезпечуватися у відповідності до вимог Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, які затверджені МОЗ 17 березня 2011 року № 145, зокрема:

• - прибирання необхідне двічі на день, а у разі необхідності – частіше;
• - у літню пору майданчик має бути зволожений водою (не менше 2 разів на день);
• - не можна спалювати сміття та листя на території закладу;
• - очищати навіси від бурульок у зимову пору;
• - негайно ліквідовувати будь-які загрози.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0563-16

За медичне обслуговування відповідає лікар-педіатр. Саме він має провести попередню оцінку стану здоров’я дітей, які щодня приходять у садок та відповідальний за ведення форм первинної медичної документації у закладі. За необхідності лікар проводить профілактичні заходи та заходи санації. 

4. Переваги та недоліки дитячих садочків різних форм організації.

Серед переваг приватних дитячих садків важливе місце займає невелика кількість дітей на одного вихователя. Це означає, що кожній дитині приділяється більше уваги, ніж у державному або неофіційному садку. Принаймні у цьому майже завжди впевнені батьки. Це дозволяє вихователям краще пізнати своїх вихованців, дітям ефективніше розвиватися.

Додаткові заняття - ще один плюс. Приватні дитячі садки, які провадять офіційну практику пропонують широкий спектр привабливих заходів. У приватних садочках театральні та уроки англійської мови часто є стандартними, і вам не доведеться за них доплачувати.

Один з найбільших недоліків офіційних приватних дитячих садків - їх вартість. Іноді вартість перебування у приватному дитячому садку у десятеро більша за інші форми. Але у батьків завжди є доступ до усієї офіційної інформації, документації та, головне, - належний догляд за дитиною.

Але якщо ви ризикнули віддати свою дитину до дитячого садка, який не має ліцензії на ведення освітньої діяльності, будьте готові до будь-яких наслідків. Адже тут:

• - ніхто не несе відповідальності за безпеку і здоров’я дитини;
• - не дотримуються санітарно-гігієнічні вимоги;
• - відсутній контроль за наповнюваністю у групі, чистотою і самими умовами перебування.

Звичайно, перебувати в очікуванні своєї черги на місце у державному дитячому садку; віддавати дитину до дорогого але офіційного закладу, де дотримуються усі норми чи неофіційного, але значно дешевшого – справа виключно батьківська. Але чи готові ви наразити життя і здоров’я дитини на небезпеку? Я ні. А ви?

 

 

 

Опубліковано: 09.10.2019