Методика раннього розвитку Сесіль Лупан
Ви з захопленням сприйняли новину про вагітність? Вам в радість співати малюкові потішки та складати вірші? Ви готові з задоволенням поділитися з ним усім, що знаєте? Тоді методика раннього розвитку французької мами двох дітей Сесіль Лупан – те, що вам потрібно.
За минулі 20 років виросло ціле покоління тих, кому колись мами з захватом малювали картки з буквами та цифрами, дозволяли стукати кришками від каструль, катали на поні та підбирали репродукції картин великих художників. Їх життя складається по-різному: є серед них і майбутній спортивний функціонер, і студентка консерваторії, і вже успішний психолог, і перспективний програміст.
Досить тільки повірити в своїх дітей, як радить С. Лупан, повірити в те, що вони все розуміють та виростуть хорошими, якщо ви в них не сумніваєтеся та підтверджуєте свою віру і словом, і ділом.
Сесіль Лупан народилася в Монсі (Бельгія) в 1955 р. Отримавши в Брюсселі професію актриси, вона протягом 5 років виступала на бельгійській сцені. У 1981 р. С. Лупан опинилася в США, де вона, молода мати, відкрила для себе методику раннього розвитку дітей американського вченого Глена Домана, побувавши на заняттях в Філадельфійському інституті прискореного розвитку дитини.
Сам Глен Доман називав захоплених мам, схожих на Сесіль, «матері-блондинки». У цих ентузіасток, що вибухають емоціями з будь-якого приводу, що стосується їх дитини, прорив у розвитку малюка зазвичай наступав швидше. Адже їм було простіше привернути увагу крихти і до карток, і до повзання з мамою-клоуном займатися веселіше ніж з мамою-вчителем.
Однак їх малюки швидко відволікалися від занять на міміку та жести самої мами й стомлювалися від емоційного та візуального перевантаження. Дитина у такої мами не знала, на що дивитися: на картинку, на мамину пику, її бусики, вибирала те, що їй було цікавіше.
Безсумнівним достоїнством цих матерів став їх постійний зворотний зв'язок з малюком: тут мама зраділа, а ось тут засмутилася ... Кроха вступав з мамою в діалог, відбувався взаємообмін думками.
Новонароджений «в грі»
Звуки, кольори, відчуття – все, чим ви готові поділитися з малюком, варто пропонувати йому з перших днів. У методиці Лупан є докладні поради для дітей самого раннього віку.
У багатьох мам викликають труднощі рекомендації з плавання з новонародженим. При відсутності поблизу басейну (ми, на жаль, не в Парижі) варто продумати будь-який інший спосіб загартовування та фізичної активності. Малюки, що розвиваються «по Лупан», багато рухаються, займаючись тим з видів спорту, який їм подобається, при цьому спробувавши всі доступні. Сама Сесіль, двічі в тиждень привозячи молодшу дочку в басейн і оплачуючи годину заняття, дозволяла дитині проводити в воді всього 5 хвилин, поки тій не набридало. В результаті дівчинка виросла здоровою, плавати вміє та любить.
Читання та рахунок
Картки зі словами С. Лупан рекомендує показувати дитині з півтора років. З практики з'ясувалося, що не варто, занадто буквально слідуючи за Лупан, виділяти в них приголосні та голосні різним кольором, адже малюк чує слово цілком. Вивчення складу слова залишимо шкільному екзерсису за початковою лінгвістикою. А ось цифри та алфавіт з фігурок звірів або чоловічків роблять заняття веселіше, привносять в навчання читанню безліч позитивних емоцій.
«Сесіль пропонує вчити читати з півтора років, а її дочка, з якою вона займалася, в результаті почала читати в 4,7! Вона сама про це в книзі пише», - ставлять під сумнів ефективність її занять критики. В цьому феномені і криється одна з основних труднощів застосування методики Лупан в наших умовах: дитина навчається читанню вже в півтора роки, але ось систематично читати (при вас) вона буде, коли захоче сама (!). Вам не вдасться похвалитися її даруваннями перед сусідками, але ж ви і розвиваєте її для неї самої, а не для особистого самолюбства. Якщо немає, це вже не за методикою Лупан.
Немає ідеального методу розвитку, відповідного абсолютно всім і повністю позбавленого недоліків. Є протиріччя і в методиці Сесіль Лупан.
• Закликаючи вірити в своє дитя, вона, тим не менш відмовляє дитині в інтелекті. Наприклад, не вірить в те, що діти вже в ранньому віці розуміють різницю між репродукцією художнього твору, фотографією президента та дитячим малюнком. Дитина, зрозуміло, найдовше дивиться на репродукцію. Але С. Лупан приписує це впливу захоплень дорослих: «Адже йому всього кілька місяців, що він розуміє?». Вона вірить в те, що малюк може навчитися, але не вірить в особливості його особистості та недооцінює його можливості уваги, швидкість засвоєння інформації та інтуїтивні навички стрімкого осягнення світу в перші місяці життя.
А малюкам аж ніяк не подобається, коли батьки приймають їх за дуреп або, повторюючи одні й ті ж питання («Де червоний кружечок?»), самі демонструють не дуже високий рівень інтелекту («Та я вже чотири рази тобі сказав, мама! Що ж, ти ніяк не запам'ятаєш?»). Втім, коли питання такого роду задаються в ігровій ситуації, крихітка поблажливо готова підіграти улюбленій мамі.
• Багато захоплено «акторствує»: діти готові терпіти і мамині сюсюкання, і крики захоплення, але це не покращує їх ставлення до занять. Коли мама махає руками «як курочка», це смішно, але мама-клоун – всього лише іграшка, яка приваблює увагу, а не розвиває інтелект.
• Все-таки періодично зміщує свою увагу з дитини та її розвитку на демонстрацію їм результатів: в картинній галереї її малятка впізнали експонати краще тата. Два місяці попередньої роботи не пройшли даром, ура! Як бачимо, Лупан радує демонстрація знань, а не те, що вони разом цікаво проводили час, знайомлячись з прекрасним живописом. Малюки готові поділитися тим, що дізналися, якщо їм не влаштовують спеціальних тестувань, а вільно розмовляють на знайому їм тему. Як тут дитині втриматися й не вставити свої «п'ять копійок»!
• Якщо мама не любить творчість: рифмоплітство та малювання, акторство та пісеньки, - їй буде важко займатися за цією системою. Якщо мама перфекціоністка та визнає тільки ідеальний варіант картки, витрачаючи на створення однієї по 3 години, їй теж краще підібрати інший метод.
Трохи про користь
Якщо в методиці є мінуси, значить, можна відшукати в ній і плюси. Наприклад:
• Ця програма простіше (і до розуміння, і до виконання). Вона не вимагає стільки грошей, зібраності та часу, як програма Глена Домана. Методика Домана не працює при неправильному тлумаченні та неточному дотриманні всіх його непростих рекомендацій, а прийоми Лупан хоч і дають менший результат, але ефективні майже в будь-якому випадку.
В основі цієї методики – любов до дітей: в кожній картці, букві намальованого алфавіту, фотографії дитячої іграшки. Сесіль так любить дітей, що це виявляється заразливо. Це рідкість для багатьох розвиваючих систем.
• Любов до знань. Багатьом батькам сьогодні потрібно пояснювати, навіщо малюкові, та й їм самим, знати історію, живопис, музику. Методика допомагає батькам змінити своє ставлення до знання як до основи формування усвідомленого погляду на світ. Дитина зрозуміє про світ з цих занять набагато більше, ніж з майбутніх нудних повчальних лекцій. Смак до літератури, як до сучасної, так і до класичної, за те, що в ній є цінним, важливим є не менш. Все це, так звані вітаміни для розуму, які потрібні всі в збалансованих дозах. Дитина вчиться отримувати не тільки користь, але й задоволення, емоційно розвивається, набуває смаку до прекрасного, до творчості в усіх її проявах.
• Гнучкість методики. Завдяки тому, що у С. Лупан двоє дітей (і дітей дуже різних), сотні мам змогли прийняти той факт, що і їх діти теж різні: у них різні здібності та особливості, тому міняти програму потрібно саме під запити дитини. Причому корекція тем занять відбувається постійно, а не як у Домана, 2 рази на рік. Не дитина повинна відповідати вимогам програми, а програма – задовольняти потреби малюка.
• Роль батьків у методиці. Лупан пропонує батькам ряд принципів, щоб кожен міг творити свою систему сам. Адже у батька, крім обмежень, накладених його власними особливостями, є ще й обмеження умов, в яких знаходиться сім'я. Якщо у вас немає поблизу парку, ви не зможете бігати в ньому саме всією сім'єю, як вимагає Доман. Якщо вся сім'я дитини – це ви і неспортивна бабуся, ви також цього не зможете робити. І таких прикладів безліч.
Сесіль Лупан не педагог і не лікар, як ті, кому на відкуп віддавали ранній розвиток досі (Глен Доман, Марія Монтессорі). Вона працює не на систему освіти чи охорони здоров'я, а на сім'ю. Вона – мати, людина, яка не тільки займається з дітками, але й живе з ними, виховує. А головне, несе всю повноту відповідальності за їх життя, здоров'я, розділяє їх майбутнє. У цьому основний посил її книги та діяльності.
Опубліковано: 27.02.2018
