Неправильне виховання прирікає дітей на низку психологічних проблем

За даними ВООЗ у 33 країнах Європи, що взяли участь у соціологічному дослідженні 2022 року, у 29% дітей спостерігалася надмірна маса тіла. На перший погляд — нічого незвичайного. Але, як з’ясувалося, причиною ожиріння дітей не завжди є очевидні чинники на кшталт малорухливого способу життя чи вживання фастфуду.

Зайві кілограми цілком можуть бути наслідком батьківського крику.

Що ми називаємо криком? Підвищений тон голосу? Ні. Насамперед це емоційний спалах, різка спроба достукатися до чийогось розуміння. Крик — це явний сигнал, що всередині людини панує хаос, вона не справляється з емоціями, відчуває страх, образу чи втому. Коли батько чи мати кричить на дитину — вона автоматично починає відчувати ті ж емоції, тільки в рази сильніше.

Слабкість, що провокує страх

Для багатьох дорослих крик — це демонстрація влади, спосіб залякування. Так, діти дійсно починають слухатися, бо не здатні дати фізичну або психологічну відсіч. Але чи викликає це повагу до батьків? Навпаки.

Батьківський крик — це індикатор внутрішньої вразливості дорослого. Люди кричать, бо не в змозі впоратися зі своїми переживаннями, а через крик виплескують негатив.

Та всі забувають про дитячу психіку. Для дитини крик — це пряма загроза. Через те, що діти до 12–14 років ще не вміють мислити логічно (недостатньо розвинена префронтальна кора мозку), вони буквально бояться крику дорослих. Для них це — ознака небезпеки.

Ви думаєте, це дурниця або тимчасова емоційна реакція? Ні! Внаслідок крику у дитини:

частішає серцебиття;
виникає гіпертонус м’язів шиї, грудної клітки, ніг;
формується хронічний страх схожих ситуацій.

Фізіологічно запускається реакція "бий або тікай". Але, оскільки дитина не може «боротися» з криком дорослого, їй залишається тільки «тікати» — замикатися в собі й жити в постійному страху.

Внутрішнє руйнування

Для дитини крики дорослих — це не просто емоційні спалахи, а чіткі сигнали:

я поганий (погана);
мене не люблять;
я роблю все неправильно;
я не гідний(а) їхньої любові.

Діти до 10–12 років не розуміють, що дорослі можуть втомлюватися, переживати через роботу, бути перевантаженими. Тому вони сприймають будь-який крик як доказ того, що з ними щось не так.

Здається, нічого страшного? Просто дитина не зовсім правильно буде себе сприймати? А потім переросте?

На жаль, дитяча психіка відповідає однозначним «ні»:

Дитина, на яку кричать:

не захищається від батьків — вона починає захищатися від себе;
щодня звинувачує й соромить себе;
її самооцінка різко падає;
проявляє агресію до батьків;
боїться виражати свої справжні почуття.

Про емоційну близькість із батьками не може бути й мови.

Вербальне насильство

У 2010 році Журнал педіатричної психології США (Journal of Pediatric Psychology) опублікував дослідження про вплив батьківського крику. Було з’ясовано: діти, яких регулярно критикували й принижували, вдвічі частіше тягнулися до жирної та солодкої їжі.

Ця харчова модель вкорінювалась настільки, що навіть правильне харчування й активність у дорослому віці не допомагали. У підсумку — ожиріння, яке зберігалося надовго.

Активувалась стресова біологічна система: гіпоталамус — гіпофіз — надниркові. Через стрес (викликаний криками) діти починали шукати заспокоєння в їжі. Це призводило до надмірної ваги. Дослідження провів Гарвардський центр вивчення дітей (Harvard Center on the Developing Child).

В організмі збільшується рівень кортизолу — гормону стресу. Обмін речовин сповільнюється, апетит зростає.

Але це ще не все:

порушується сон;
змінюється регуляція інсуліну;
зростає ризик розвитку цукрового діабету;
часто розвивається астма;
знижується мотивація та активність.

Здається, гірше бути не може. Але може.

Хронічний стрес у дитинстві створює проблеми з серцем і судинами. Сюди також можна додати: підвищений тиск у підлітковому віці, слабкий імунітет та хронічні запальні процеси.

Це не вигадки, а дані, підтверджені Центром з контролю та профілактики захворювань (CDC) і Kaiser Permanente у США. Їхнє масштабне дослідження Adverse Childhood Experiences Study (1998 рік) опитало понад 15 000 дорослих.

Ціль — з’ясувати, які події в дитинстві призвели до хвороб у дорослому віці.

Висновки:

Чим більше в дитинстві було крику — тим вищі ризики ожиріння, депресії, діабету, серцевих хвороб.
Постійні крики часто штовхали дітей до фізичного самопошкодження.
У дорослому віці ці люди вмирали раніше.

Зазначені дані опубліковані в численних наукових журналах і на офіційному сайті ACE.